Бібліоте́ка (грец. βιβλιον — книжка і θηκη — сховище, скриня) — культ.-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, провадить їх опрацювання і відображення у каталогах, організовує відповідне їх збереження і обслуговування ними читачів.
Б. були відомі ще в стародавньому світі (Ассирія, Єгипет, Китай). Найбільша з них Александрійська бібліотека, в якій були зібрані рукописні книги античного світу (3 ст. до н. е.), та клинописна Б. Саргонідів в Ассірії (7 ст. до н. е.). Перші відомості про Б. на території СРСР відносяться до 3 ст. (Хорезм).
На Україні, як і на всій території Рад. Союзу, основними сховищами рукописних і друкованих скарбів були церковні і монастирські Б. Першою відомою Б. на Русі була Б. Софійського собору в Києві, заснована князем Ярославом Мудрим 1037. Серед монастирських Б. України відзначалася Б. Києво-Печерської лаври (11 ст.). Але стародавня частина її фондів загинула під час пожежі 1718. В 17 ст. засновано Києво-Могилянську академію і при ній Б. На Україні були організовані також великі Б. при університетах: Львівському (1661), Харківському (1805), Київському (1834) і Чернівецькому (1875). При допомозі прогресивної частини інтелігенції були створені публічні Б. в Одесі (1830), Харкові (1886).
Традиційне значення слова бібліотека — колекція книг, або приміщення де зберігаються книги.
Український мовно-інформаційний фонд (разом з Інститутом мовознавства ім. О.О.Потебні) є співзасновником науково-теоретичного журналу "Мовознавство". Фонд є базовою організацією Наукової ради при Президії НАН України з проблем "Інформація. Мова. Інтелект".