ПРОДУКЦІЯ

Формування культуромовної особистості фахівця в умовах неперервної освіти: монографія

https://www.ulif.org.ua/bookline/formuvannia-kul-turomovnoyi-osobistosti-fakhivtsia-v-umovakh-niepieriervnoyi-osviti-monoghr

У колективній монографії висвітлено проблеми формування культуромовної особистості фахівця в умовах неперервної освіти. Здійснено аналіз концептів «освіта», «учительська праця», «культуромовна особистість фахівця», «академічна культура дослідника» в українському і польському освітньо-педагогічному дискурсах.

Детальніше >>>


ЕЛЕКТРОННІ СЛОВНИКИ УКРАЇНСЬКОГО МОВНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ФОНДУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

У посібнику подано вправи та завдання, що стимулюють користувачів якнайширше використовувати електронні ресурси Українського мовно-інформаційного фонду НАН України на заняттях з української мови.

Детальніше >>>


ВИЙШОВ ОДИНАДЦЯТИЙ ТОМ СЛОВНИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Том одинадцятий

Видано одинадцятий том фундаментального академічного тлумачного Словника української мови у 20 томах:

Словник української мови у 20 томах. – Том одинадцятий: ОБМІН — ОЯСНЮВАТИ. – Київ: Український мовно-інформаційний фонд НАН України, 2020. – 878 с.

Словник розрахований на широке коло користувачів, усіх, кого цікавить українська мова.

Детальніше >>>


 

Українсько-російсько-англійський словник для фізиків

Українсько-російсько-англійський словник для фізиків UKRAINIAN- RUSSIAN- ENGLISH DICTIONARY FOR PHYSICISTS

Запропонований словник поряд із термінами та термінологічними словосполученнями з різних галузей фізики та споріднених дисциплін містить загальнонаукову лексику та дискурсивні конструкції, широко вживані в наукових текстах.
Словник призначено для наукових співробітників, перекладачів науково-технічної літератури, а також студентів, аспірантів та викладачів фізичних та інших природничих і технічних факультетів університетів.

Детальніше >>>


 

Представлено унікальний шестимовний металургійний словник

Словник металургійних термінів (українсько-грузинсько-російсько-англійсько-німецько-французький

18 травня 2017 року в Київському будинку вчених НАН України відбулися презентація двотомного видання «Українсько-грузинсько-російсько-англійсько-німецько-французький словник металургійних термінів» і науковий семінар «Міжнародний «Українсько-грузинсько-російсько-англійсько-німецько-французький словник металургійних термінів» – співпраця без кордонів»

Словник металургійних термінів: У 2 т.: Українсько-грузинсько-російсько-англійсько-німецько-французький / Гол. наук. ред. Б.Є. Патон ; гол. ред. Г.В. Кашакашвілі ; НАН України, РАН, НАН Грузії, РАПН, Грузинський технічний ун-т. – 1 електрон. опт. диск
(DVD-ROM) – К. : Фенікс, 2014 −

......................................

Розроблено (спільно з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України) й видано на лазерних дисках накладом 1000 примірників перший електронний тлумачний «Українсько-російсько-англійський термінологічний словник-довідник «Зварювання» із розширеними семантичними та ілюстративними функціями.

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>

ПОДІЇ

КОРИСТУЙТЕСЬ ДОСТОВІРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ!

ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ!

Вебсайти на кшталт goroh.pp.ua, sum.in.ua, slovnyk.me використовують електронні версії "Словника української мови" та "Словника української мови в 20 томах" неправомірно, не вказуючи авторів!

Зазначені джерела не є офіційними академічними виданнями, а, відповідно, можуть містити певні неточності.

"Словник української мови в 20 томах" укладається науковцями Українського мовно-інформаційного фонду НАН України та Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України відповідно до Державної програми розвитку Національної словникової бази Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. На сьогодні видано друком 1-11 том.

Електронні версії перших десяти томів тлумачного академічного "Словника української мови в 20 томах" доступні на сайтах:

sum20ua.com, services.ulif.org.ua/expl

Електронна версія усіх одинадцяти томів тлумачного академічного "Словника української мови" доступна на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України:

www.inmo.org.ua/sum.html

Звертаємо Вашу увагу, що за достовірність електронних версій Словників на усіх інших сайтах автори відповідальності не несуть.

БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ ТА КОРИСТУЙТЕСЯ ДОСТОВІРНИМИ АКАДЕМІЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ!


Круглий стіл «Бізнес – Університети»

круглий стіл Бізнес – Університети

До наукових партнерів Загальноукраїнського центру словникарства УМІФ НАН України (керівник Маргарита Надутенко) долучився Київський інститут бізнесу та технологій – підписано договір про науково-освітню співпрацю. У рамках співпраці 31 жовтня 2019 року в Київському інституті бізнесу та технологій відбувся круглий стіл «Бізнес – Університети», під час якого було презентовано актуальні тренди бізнес-освіти.

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>


Орфографія. Новий український правопис

Загальноукраїнський центр словникарства Українського мовно-інформаційного фонду НАН України (в особі керівника – кандидата філологічних наук, наукового співробітника відділу лінгвістики, наукового співробітника Малої академії наук України, Надутенко Маргарити Володимирівни) та Київський інститут бізнесу та технологій (в особі завідувача кафедри комп’ютерних технологій Київського інституту бізнесу та технологій, кандидата економічних наук, доцента, Ставицького Олександра Вікторовича) запустили спільний пілотний проєкт «Тестування. «Орфографія. Новий український правопис».

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>


У КНУ імені Тараса Шевченка провели презентацію «Німецько-української юридичної бази даних». Захід було організовано 02 листопада 2018 року, співорганізаторами події виступили Науковий центр німецького права КНУ імені Тараса Шевченка, Громадська організація «Українсько-німецький правознавчий діалог» і німецькі організації-партнери Університету. Розробка програмного продукту стала можливою завдяки проведенню Українсько-німецького року мов 2017/2018.

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>


Суми 2018. СумДПУ

Всеукраїнська науково-практична конференція «Інновації в освіті та педагогічна майстерність учителя-словесника»

25 жовтня 2018 року Український мовно-інформаційний фонд в особі Максима Надутенка та Маргарити Надутенко взяв активну участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інновації в освіті та педагогічна майстерність учителя-словесника». Науково-практичний формат конференції дозволив презентувати наукові надбання Українського мовно-інформаційного фонду для застосування у практичній роботі вчителя-словесника в умовах нової української школи.

Висловлюємо щиру подяку організаторам та учасникам конференції! Ми отримали величезне задоволення від спілкування з колегами з різних регіонів України.

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>


Співпраця Загально-
українського центру словникарства та кафедри української мови Сумського державного педагогічного університету

12-13 вересня з нагоди Свята словника працівники Навчально-методичного кабінету української мови і літератури Сумського державного педагогічного університету імені       А. С. Макаренка під керівництвом проф. Олени Семеног спільно із Загальноукраїнським центром словникарства Українського мовно-інформаційного фонду НАН України підготували книжкову виставку, на якій представлено різнопланові словники: Великий тлумачний словник української мови, Фразеологічний словник української мови, Етимологічний словник української мови, Орфоепічний словник української мови, Словник лінгвістичних термінів та багато ін.

Детальніше >>>


НАШІ ПОДІЇ

Практика студентів Київського інституту бізнесу та технологій

У травні 2017 року на базі Українського мовно-інформаційного фонду НАН України проходила практика студентів Київського інституту бізнесу та технологій під керівництвом кандидата технічних наук Максима Надутенка та кандидата економічних наук Олександра Ставицького. Студенти застосували здобуті знання на практиці та отримали неоціненний досвід для подальшої роботи.

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>

ДОКУМЕНТИ

Концепція державної цільової національно-культурної науково-технічної програми розвитку національної словникової бази Українського мовно-інформаційного фонду НАН України на 2008 - 2015 роки 

Нова редакція Українського правопису

Нова редакція Українського правопису подає уточнені й доповнені правила написання загальних і власних назв українського та іншомовного походження, деталізовані правила вживання розділових знаків. В усіх розділах оновлено ілюстративний матеріал. Для всіх, хто прагне писати, дотримуючись норм сучасної літературної мови.


Завантажити PDF


Мова — запорука тривкої ідентичності нації, основа її етнокультурної цілісності. Однією з найсуттєвіших ознак такої цілісності є функціонування в різних суспільних сферах літературної мови, яка має кодифікований правопис. Правописна кодифікація мови завжди вписана в соціолінгвістичний контекст. Коли разом з тоталітарним періодом нашої історії відійшов у минуле адміністративний контроль над дотриманням правописних стандартів, ціла низка засобів масової інформації, видавництв, освітніх закладів і т. ін. стали користуватися орфографічними правилами, відмінними від офіційних. Це дезорієнтує широке коло користувачів української мови, спричиняє непевність у власній мовній компетенції, перешкоджає розширенню суспільних функцій української мови і врешті розхитує мовну норму.

Завдяки сучасним ЗМІ сьогодні маємо змогу почути усне українське слово не тільки з різних куточків України, а й з усього світу. Чуємо розмаїття акцентів, вимов, інтонацій, бо це усне українське мовлення з його природними територіальними, соціальними, віковими особливостями. На противагу некодифікованому усному мовленню, правопис — це еталон писемної літературної мови, яка, за слушним спостереженням Юрія Шевельова, є штучним витвором високорозвиненого суспільства, а не відтворенням почутого «з уст народу».

Правопис складається з трьох підсистем: графіки (букв, якими позначають найтиповіші звуки), орфографії (закономірностей поєднання букв для передавання на письмі звукового образу української мови) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають змістове й інтонаційне членування висловленої думки). Кожна з цих підсистем, як і кожний з розділів правопису, мають свою історію.
Українська графіка бере початок від старослов’янського письма. У нинішньому українському алфавіті є буква, якої не було в традиційній кирилиці, — це ґ, що відома з кінця XVI ст. і набула поширення в XVII ст. Буква ї в українських текстах спочатку вживалася замість колишньої ѣ та на місці е в новозакритому складі, а згодом перебрала на себе функції позначення сполучення j + і. Зазнала специфікації в українському правописі й буква є, що вживається на позначення йотованого е (j + е) та е з м’якістю попереднього приголосного (ь + е); її немає в інших сучасних кириличних правописах.

З розвитком нової української літературної мови, яку пов’язують з виходом у світ «Енеїди» Івана Котляревського, письменники, які писали живою українською мовою, шукали засобів передавати справжнє звучання слів, а не йти за їхнім давнім традиційним написанням. Цей пошук був великою мірою стихійним: від 1798 до 1905 року нараховується близько 50 різних (більш і менш поширених, іноді суто індивідуальних) правописних систем. Найпомітнішими серед них були правописні системи
Олексія Павловського, «Русалки Дністрової», Пантелеймона Куліша, Євгена Желехівського, Михайла Драгоманова. У становленні українського правопису брали участь науковці й культурні діячі і східних, і західних українських земель: Володимир Антонович, Павло Житецький, Костянтин Михальчук, Павло Чубинський, Євген Желехівський, Степан Смаль- Стоцький, Василь Сімович та ін.
У 1876 році російський імператор Олександр ІІ ухвалив акт, згідно з яким українська графіка опинилася під забороною. Українські тексти, навіть дозволені урядовою цензурою, слід було друкувати з використанням російської абетки. Після скасування цієї заборони в 1907 — 1909 роках вийшов друком знаменитий словник української мови за редакцією Бориса Грінченка, у якому застосовано принцип фонетичного українського правопису. У 1918 році опубліковано проєкт офіційного українського правописного кодексу, запропонований професором Іваном Огієнком, у доопрацюванні якого згодом узяли участь академік Агатангел Кримський і професор Євген Тимченко. У 1919 році цей проєкт був виданий під назвою «Головніші правила українського правопису». Цього ж року спільне зібрання Української академії наук схвалило «Найголовніші правила українського правопису» — перший в історії України офіційний загальнодержавний правописний кодекс. В умовах складних геополітичних змін, війн і соціальних катаклізмів він справляв визначальний вплив на формування української мови як національного, а не етнологічного феномену. Його творці орієнтувалися, по-перше, на специфіку історичної й діалектної основи української мови, на її характерні ознаки порівняно з іншими слов’янськими мовами, і, по-друге, на мовну практику визначних українських письменників і перекладачів.

У 1925 році уряд УСРР створив при Народному комісаріаті освіти Державну комісію для впорядкування українського правопису, а в 1927 році за наслідками роботи Всеукраїнської правописної конференції, що відбулася в Харкові, комісія підготувала проєкт всеукраїнського правопису, в опрацюванні якого взяли участь мовознавці з Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Від імені держави 6 вересня 1928 року цей Український правопис, який отримав неофіційну назву «харківський», затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Та вже за кілька років після згортання політики «українізації» й самогубства Миколи Скрипника за вказівкою влади до «харківського» правопису внесли суттєві зміни, скасувавши низку його норм як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». У 1933 році Народний комісаріат освіти УСРР схвалив інший правопис, який з незначними змінами й доповненнями (упродовж 1930-х рр., 1946 р., 1960 р.) діяв до 1989 року. З алфавіту було свавільно вилучено букву ґ, що вплинуло на функціонування графічної й фонетичної систем мови. Репресований «харківський» правопис з деякими змінами й доповненнями залишався чинним на західноукраїнських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори.

У 1989 році затверджено і в 1990 році опубліковано нову редакцію Українського правопису, у якій поновлено букву ґ, уточнено й доповнено окремі правописні норми. У 2015–2018 роках Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли фахівці мовознавчих установ Національної академії наук України та представники закладів вищої освіти з різних регіонів України, розробила проєкт нової редакції Українського правопису. Після громадського обговорення його схвалено на спільному засіданні Президії Національної академії наук України та Колегії Міністерства освіти і науки України 24 жовтня 2018 року.

Сучасна редакція Українського правопису повертає до життя деякі особливості правопису 1928 року, які є частиною української орфографічної традиції і поновлення яких має сучасне наукове підґрунтя. Водночас правописна комісія керувалася розумінням того, що й мовна практика українців другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст. вже стала частиною української орфографічної традиції. Поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо «харківського» правопису і його творців, кодифікатори мови не можуть знехтувати тим, що мову народу творить його історія: мова змінюється, і правопис має відображати насамперед її сучасний стан. Нинішня українська мова — це багатофункціональна мова з розвиненою різноплановою стилістикою, сучасною науковою термінологією, це мова, яка взаємодіє з багатьма світовими мовами.

У сучасній редакції Українського правопису збережено підхід до мови як до знакової системи й суспільного явища. Правописна норма, з одного боку, ґрунтується на тісних зв’язках елементів сучасної мовної системи, що відображається на письмі, а з другого боку, — на дотриманні мовної традиції і на залежності від неї. Здебільшого традиція відображає вчорашні або позавчорашні параметри системи. Так само, як і система, традиція є закономірним регулятором мовної норми.

Сучасна українська мова — відкрита й динамічна. Змінюється словник, з’являються нові терміни в різних сферах суспільної комунікації, виникає потреба адаптації загальних і власних назв до раніше сформульованих орфографічних правил. Для чого переглядати ці правила? Для того щоб відреагувати на зміни в сучасній мовно-писемній практиці, визначити правила написання нових запозичених слів, нових власних назв, усунути застарілі формулювання та спростити й, де це можливо, уніфікувати орфографічні норми. Хоч уточнення й коригування орфографічних правил — це завдання насамперед професійних мовознавців, співтворцями Українського правопису є також широке коло освічених українців, чия писемна практика узвичаює те чи те написання.
Кожна мова засвоює іншомовні елементи, і вони здебільшого відрізняються від питомих елементів за своїми системними ознаками. В історії правопису написання слів іншомовного походження було й залишається предметом гострих дискусій. Ці слова значною мірою зберігають свій іншомовний колорит. Намагання передати звукову форму запозичуваних слів або особливості їхнього оригінального написання веде до проникнення в українську мову нових звуків і їхніх поєднань, екзотичних граматичних явищ. Водночас, стаючи частиною української мовної системи, ці слова поступово адаптуються до української фонетики морфології, орфографії. При цьому вони не завжди вкладаються в традиційні українські парадигми й нерідко потрапляють до категорії невідмінюваних: ательє, кафе, буржуа, какао, мадам, радіо, таксі, ханум і т. ін.

Одні запозичення приходять в українську мову писемним, інші — усним шляхом. У мові-джерелі звучання слова часто не збігається з прочитанням сукупності букв, з яких воно складається (Carlisle — Карлайл, Rambouillet — Рамбує, Worcester — Вустер, billet — білет, pioneer — піонер і т. ін.). В українській, так само, як і в багатьох інших мовах, і транскрибування, яке передає звукову форму іншомовного слова, і транслітерування, яке відтворює його графічну форму, і комбіноване застосування цих підходів, і орфографічна адаптація слова були й залишаються природними й легітимними способами поповнення національного лексикону.
Реагуючи на виклики мовної практики, сучасна редакція правопису розширила межі використання орфографічних варіантів. Кожний історичний період розвитку мови має свою варіантну динаміку. Пропонуючи в новій редакції правопису низку орфографічних варіантів, кодифікатори виходили з того, що варіативність — це органічна частина правописного кодексу і тією чи іншою мірою вона притаманна кожній мові на різних етапах її історичного розвитку. Відповідь на те, який з варіантів залишиться в минулому, зможе дати лише майбутнє.

Якою має бути «правильна українська мова»? Чи загрожують їй іншомовні впливи, а якщо загрожують, то в якій частині мовної системи й наскільки? Яку мову ми передамо нащадкам? Ці й подібні питання, що десятиліттями не втрачають своєї актуальності, спонукають до періодичного оновлення, перегляду й доопрацювання правописного кодексу, граматики й словників. Спадкоємність у мові — це зв’язок між поколіннями, які жили, живуть і житимуть в Україні. Пошук балансу між системними параметрами сучасної мови, з одного боку, й різночасовими прикметами української мовної традиції, з другого боку, — найскладніше із завдань, що поставали перед творцями національного правопису на кожному з етапів його розвитку. Нова редакція правопису є кроком до розв’язання цього завдання з позицій історичної й етнографічної соборності української мови й української нації.

Українська національна комісія з питань правопису

 

 


ДодатокРозмір
pravopus-new.pdf2.67 MБ

Наукові події


   
Міжнародний проєкт «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність – національне розгортання»

Раді повідомити, що результатом співпраці Українського мовно-інформаційного фонду НАН України та Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка є спільна участь у грантовому проєкті “Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність - національне розгортання”, що виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств США та Великої Британії у партнерстві з Міністерством освіти і науки України та Академією Української преси.

Грант надається для підтримки поширення інфомедійної грамотності з метою розвитку навичок критичного сприймання інформації в Україні через реалізацію ідей від команд закладів вищої освіти в освітній та дослідницькій сферах

Детальніше >>


У рамках співпраці з кафедрою загального та слов'янського мовознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія" стартував загальноукраїнський проєкт "Відеословник топонімів України".

Мета проєкту - створення віртуальної мультимедійної лабораторії "Топоніми України". Проєкт об'єднає студентів та науковців із різних куточків нашої рідної України.

Кожен із Вас може долучитися до роботи зі створення словника та висвітлити історію, краєвиди, колорит Вашого рідного містечка. Найближчим часом буде організовано семінари з відповідною роз'яснювальною роботою. Вивчаємо етимологію назв населених пунктів із достовірних фахових джерел. Назви навколо нас приховують багато цікавої інформації!

Пропонуємо до Вашої уваги перші роботи.

"Подорож лінгвіста. Таємниці власних назв" (https://fb.watch/2i5qpKDnh2/) - відеословник топонімів, створений у пам'ять про першого завідувача кафедри  загального та слов'янського мовознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія", доктора філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки й техніки України Лучика Василя Вікторовича.


Програма пленуму наукова координаційна рада “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності”

 

Детальніше >>


Біобібліографічний покажчик

МАРІЯ МИХАЙЛІВНА ПЕЩАК

 

Біобібліографічний покажчик містить інформацію про основні віхи життя й результати науково-педагогічної діяльності відомого українського мовознавця доктора філологічних наук, професора Пещак Марію Михайлівну. Видання може бути корисним науковцям, викладачам мовознавчих дисциплін у
середній та вищій школі, усім, кого цікавить творчий доробок науковця, розвиток українського мовознавства та історія філологічної науки.

Детальніше >>


Лариса Леонідівна Шевченко

Колектив Українського мовно-інформаційного фонду НАН України щиро вітає завідувача відділу лінгвістики Ларису Леонідівну Шевченко із присудженням наукового ступеня доктора філологічних наук ! Бажаємо дорогій Ларисі Леонідівні великого щастя, міцного здоров’я, успішного завоювання нових наукових вершин!

Детальніше >>



Виробнича практика студентів

Нещодавно студенти  Київського інституту бізнесу та технологій (КІБІТ) спеціальності  «Комп’ютерна інженерія» успішно пройшли виробничу практику під керівництвом Надутенка Максима Вікторовича та Надутенко Маргарити Володимирівни. Ініціатором  практики  був Ставицький Олександр Вікторович (завідувач кафедри комп’ютерних технологій КІБІТ).
Під час практики студенти ознайомилися з основними програмними розробками Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. Практика була насичена цікавими практичними завданнями. Студенти мали змогу ознайомитися з серверним обладнанням та виконати відповідні практичні завдання.
 
Бажаємо студентам успіхів у подальшому навчанні та підвищенні свого професійного рівня!

 


ON-LINE  РЕСУРСИ

«Словники України on-line»

«Тлумачний словник української мови. Томи 1-11 (A-ОЯСНЮВАТИ)»

ІНШІ ПРОЄКТИ >>>


Вийшов друком 6-ий номер журналу "Мовознавство" за 2020 рік

 журнал мовознавство 

Журнал "Мовознавство" отримав Impact-фактор. Індекс впливовості журналу "Мовознавство", відповідно до оцінки Міжнародної бази даних Cite Factor, становить 1,98

Детальніше >>


Новий Український правопис

Нова редакція Українського правопису подає уточнені й доповнені правила написання загальних і власних назв українського та іншомовного походження, деталізовані правила вживання розділових знаків. В усіх розділах оновлено ілюстративний матеріал. Для всіх, хто прагне писати, дотримуючись норм сучасної літературної мови.


Завантажити PDF


Детальніше >>

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

Широков, Костянтин Володимирович. Іменна словозміна у сучасній турецькій мовіІменна словозміна у сучасній турецькій мові
Широков, Костянтин Володимирович. Іменна словозміна у сучасній турецькій мові [Текст] : [монографія] / К. В. Широков ; НАН України, Укр. мовно-інформ. фонд. - К. : Довіра, 2009. - 318 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 307-316. - 300 прим. - ISBN 978-966-507-266-9

Детальніше >>>


Лінгвістично-інформаційні студії: Корпусна та когнітивна лінгвістика


 

Вихід друком Лексикона польської та української активної фразеології є надзвичайно важливим явищем у сучасній славістиці. Лексикон є першою працею в історії польської та української лексикографії, яка репрезентує семантичні відповідності польських і українських фразеологічних одиниць. Такі мовні одиниці серед інших типів словосполучень вирізняються своєю складною семантикою, дуже орієнтованою на національну мовну картину світу. Перевагою Лексикона є те, що до його реєстру ввійшли найпоширеніші в сучасній мові фразеологізми, а також фразеологічні інновації, які до цього часу не були зафіксовані в польських та українських фразеологічних словниках.

Детальніше >>>

СВЯТО УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА

СВЯТО УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКА

13 вересня 2018 року в м. Києві об 11 годині ранку на Львівській площі біля Спеціалізованої книгарні «Словники України» розпочалося Свято українського словника. Свято українського словника – громадський захід, який традиційно проводиться з ініціативи учених-мовознавців Національної академії наук України щорічно, починаючи з 2006 року.

Концерт до свята Українського словника 2018

Детальніше >>

ЛІНГВІСТИЧНИ ПОДІЇ

Термінологія і термінографія в Україні 2017


“ТЕРМІНОЛОГІЯ І ТЕРМІНОГРАФІЯ В УКРАЇНІ”

4–5 жовтня 2017 року в м. Хмельницькому в приміщенні Хмельницького національного університету відбувся розширений пленум Наукової ради “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” на тему “Термінологія і термінографія в Україні”.

Детальніше >>>


 

Термінологія і термінографія в Україні

21 вересня 2017 року на Львівській площі відбувся громадський щорічний захід Свято українського словника. Організатори: Український мовно-інформаційний фонд Національної академії наук України, Загальноукраїнський центр словникарства, Словникова комісія Міністерства освіти і науки України, Національний центр «Мала академія наук», ТОВ «Знання» України та книгарня «Словники України».

#Словники_України #UA_Dictionaries !


12 вересня 2017 року о 15.00 відбулося урочисте відкриття першого та єдиного в Україні Загальноукраїнського центру словникарства

На відкритті було представлено напрямки діяльності центру та основну продукцію Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. Запрошуємо науковців, викладачів, студентів, вчителів, учнів шкіл для висловлення пропозицій та встановлення співпраці з Загальноукраїнським центром словникарства.

Детальніше >>>

організаційна структура

Директор - академік НАН України Широков Володимир Анатолійович

Заступник директора - кандидат філологічних наук, профeсор  Чумак Володимир Васильович

Вчений секретар - кандидат філологічних наук Заїка Наталія Михайлівна

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>

Нормативна база

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №156/2018

 

Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України

Указом передбачено затвердження цільової програми на 2018-2028 рр., спрямованої на забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури.
Також йдеться про створення умов для забезпечення реалізації громадянами права на одержання інформації українською мовою, в тому числі через друковані засоби масової інформації, рекламу тощо.
https://www.president.gov.ua/documents/1562018-24258

СТАТТІ

Іспанські дзеркала української мовної та позамовної дійсності

М. О. Вакуленко

Є чимало подібного в Україні та Іспанії. Іспанці охоче відзначають, що наші країни порівнянні за територією, за населенням, навіть за корупційними схемами, які в недавньому минулому використовували чиновники для обкрадання населення обох країн.

Іспанія дуже неоднорідна за етнічним складом населення і його соціальним станом, і ця неоднорідність поширюється і на мови. У країні функціонують 5 мов: іспанська (кастельянська), галісійська, баскська, або евскера (euskera), каталанська, валенсійська. І шанобливе ставлення іспанців до кожної з цих мов помітне неозброєним оком

ДЕТАЛЬНІШЕ >>>